Роман «Чапаєв
і Пустота» написаний як «варіація на тему» анекдотів про Чапаєва. У відповідь
на всі ці вульгарні вигадки головний герой Пелевіна, Петро Пустота, вигадує
свій анекдот.
Папуасы поймали Котовского и говорят: «Мы тебя съедим, а из твоего лысого скальпа сделаем барабан. А теперь загадывай последнее желание». Котовский подумал и говорит: «Дайте мне шило». Дают ему шило, а он как ткнет им себе в голову! И как заорет: «Не будет вам, сволочи, барабана!»
Сам анекдот «по-чорному»
смішний, головним чином, завдяки винахідливості автора. Це нагадує той дивний російський
жарт, який переказував Славой Жижек: якщо ти не можеш протистояти, то хоча б
зроби якусь підлоту! Тема смерті й насилля тут нівелюється.
Але мене ще
більше насмішила реакція Петра Пустоти на свою вигадку: він «люто засміявся».
По-перше, слова «лють» і «сміятися» - несумісні. По-друге, такий алогізм
створює неймовірно яскраву картину в уяві читача.
Немає коментарів:
Дописати коментар