Це, безперечно, кур’єри піци.
Роман Стівенсона «Лавина» починається саме тим, наскільки
крутою й небезпечною є робота кур’єра. Кур’єр, вдягнений в чорний, як
активоване вугілля, скафандр мчить як льотчик-камікадзе нічним містом, тримаючи
при собі піцу й зброю.
Як виявляється, кур’єр – це серйозна професія. На кур’єрів вчаться чотири
роки в університеті (не здивуюсь, якщо така спеціальність була колись у нашому «Кульку»).
З одного боку, все це створює дуже бурлескний ефект. З другого, це ж гірка
правда про наше повсякдення, повсякдення суспільства споживання.
Лише поглянути на ці обіцянки: «Все
для вас», «Відчуйте свою
надзвичайність», «Ви – найкрасивіші,
найбагатші, найкращі, лише купіть у нас шашлик і зробіть нам виручку». Всі ці
служби доставки, сервіси – це полегшує нам життя, але це й дуже смішно (через
свою серйозність).
Хай там як, Хіро Протагоніст у
мене асоціюється зі ще одним «героєм майбутнього», Філіпом Фраєм із «Футурами».
Бувши кур’єром піци в 20-му столітті, Фрай
лишається кур’єром і в 31-му столітті. Звичайно, Фраю це не подобається, але так вирішує програма із визначення
професійної придатності. Суть у тому, що Хіро
й Фрай – кур’єри піци. Або ж Кур’єри, як сказав би Стівенсон.
Отже, майбутнє – за доставкою піци!
Немає коментарів:
Дописати коментар