Часто кіберпростір стає місцем, де можна більше, ніж у реальності. Основна паралель
усіх фільмів і книжок: інформатик-хакер, який був доволі незграбним у реальному
світі (хіба що він мав зовнішність Кіану
Рівза) стає героєм у віртуальному просторі. Це ми можемо сказати й про Нео, і про ковбоя Кейса, і про кур’єра Хіро
Протагоніста.
Як каже Морфей на одному із
тренувань Нео, мускули вже не
відіграють ніякої ролі, вся справа – в технологіях (це ж справжній тріумф
інформатиків). Ще Морфей каже про
те, що ми самі моделюємо свій зовнішній вигляд у Матриці.
Зважаючи на те, що в кіберпросторі ми самі можемо конструювати собі
ідентичність, ми ще й можемо робити мрії реальністю. Частково це є в «Особливій думці», коли Том Круз приходить в таке собі місце «фантазійної
розпусти», де віртуально можна втілити будь-яке бажання. Також Том Круз відтворює модель реальності,
використовуючи голографічний запис із сином.
Певний контроль над емоціями отримують герої «Електроовець», які використовують модулятор настрою й емпатоскоп.
Голографічні проекції Лінди й Флетлайна з’являються в пригодах Кейса.
Також мене зацікавив епізод із якогось роману (не пам’ятаю, якого), де
герой опинився на безлюдному острові з коханою жінкою і «застряг» у цьому
моменті. Це нагадало мені фільм «Теорема
Зеро». Він настільки міфологічний, що я одразу його не зрозуміла. Але суть
у тому, що, намагаючись довести теорему (яку апріорі довести неможливо),
головний герой Коен Лет (як Когелет, Екклезіаст) знайомиться із дівчиною, яка влаштовує побачення в
кіберпросторі. Для виходу в цей простір потрібен спеціальний костюм. Герої моделюють
простір – сонячний пляж. У Коена Лета навіть з’являється волосся. А потім
виявляється, що дівчина – стриптизерка, яку «підсунуло» Коену керівництво.
Немає коментарів:
Дописати коментар