Є речі, які не вмістилися в попередні пости.
Наприклад, хотілося поговорити про варіант «штучного розуму» в Стенлі Кубрика. В «Космічній одіссеї 2001» немає мереж, але є музика Штрауса, космос, пошуки ідентичності, чорна
брила, й історія про те, як космічний корабель почав убивати своїх пілотів.
Корабель із пілотами був керований програмою «HAL 9000», що звучить як «Хел»,
майже «пекло». Хел поводив себе
добре, дбав про екіпаж, але в якийсь момент у машини з’явилися емоції, вона
занервувала, вбила частину екіпажу й почала полювати на тих, хто лишився. Штучний
інтелект вийшов з-під контролю, і лише одному членові екіпажу дивом вдалося
відключити Хела. З цього приводу є
дуже багато алюзій у «Футурамі».
Також мені хотілося розповісти одну «шизофренічну» ситуацію із життя. Якось
узимку я йшла з роботи до метро «Майдан
Незалежності». На сірому Хрещатику
біля каруселі стояла жінка, яка рекламувала «Лабіринт привидів», чи якось так. Я проходила повз жінку, і вона
сказала мені: «Дівчино, відпочиньте від
реальності!». І мене як током ударило. Я подумала, в чому ж полягає моя
реальність? В тому, що мене оточують здоровенний обсидіановий фалос, картинки гомоеротичних
практик, фальшивий штучний інтелект, завивання дикторів, голографічна жінка і
т.д. Як від цього відпочити? Виходить, для того, щоб збутися моєї реальності,
мені треба стати «нормальною».
Насамкінець, хотілося б зауважити дещо про наше співчуття машинам. Ми думаємо,
що не ставимося до техніки як до людей. Але хіба це дійсно так? Хіба немає
людей, які розмовляють із технікою, які б’ють кавовий автомат, а потім просять
у нього вибачення, які хвилюються, видаливши файл? Як сказав штучний «штучний
інтелект» Філ, «we take these things too seriously». Але принаймні, ми точно не позбавлені емоційності.
Немає коментарів:
Дописати коментар