Штучний інтелект (перспективи)

Роман «Нейромант» вважають «наріжним каменем» кіберпанку. Ґібсон змушує нас задуматися над тим, які перспективи мають технології в сфері розробки штучного інтелекту.

Незважаючи на те, що Зимованімота і Нейромант таки зливаються в один «мега-мозок», не всі люди вірять, що таке можливо.

Взагалі, цей пост буде не про Ґібсона, а про молоду американську художницю Сесіль Еванс, яка, вочевидь, начиталася «Нейроманта».

В рамках виставки «Future Generation Art Prize» в PinchukArtCentre Сесіль Еванс презентувала доволі складний проект, пов'язаний із проблемою соцмереж, копії/оригіналу, штучного інтелекту, емпатії.

Заходячи до кімнати з проектом Сесіль, відвідувачі опинялися в кіберпросторі, адже стіни імітували поверхню перших комп’ютерів ENIAC. Кімната була наповнена технологіями, фотографіями-гіперпосиланнями, артефактами штучного виміру. Єдиною справді справжньою річчю був фікус, який, до речі, англійською називається «rubber plant».

Потрапивши в цей кіберпростір, відвідувачі знайомилися із Філом – головним героєм, «хазяїном» цього світу. Філ мав зовнішність актора Філіпа Сеймура Гофмана. І не просто так. Річ у тім, що Гофман помер під час зйомок фільму (здається, «Голодних ігор»). Режисери вирішили не припиняти процес і створити для фільму спеціальну 3D-копію актора. Звичайно ж, незабаром цей проект «накрився». Але Сесіль Еванс це надихнуло на створення інсталяції.

Художниця пішла далі, зняла фільм із 3D-Філом, який зачіпає проблему ідентичності, людяності, віртуальності. Але головною принадою інсталяції стала програма «Поговори з Філом». Відвідувач міг сісти за ноут і написати у віконечку Філу будь-що. Філ відповідав. Медіатори, які контролювали цей процес, казали відвідувачам, що Філ – це спеціальна програма, бот, мало не штучний інтелект.

Проблема в тому, що Філ ставав ідеальним співрозмовником: він завжди відповідав, заохочував до розмови, чимось ділився. В цьому є феномен соцмереж: ми створюємо собі ілюзію людини, яка в реальному світі може бути кимось зовсім іншим.

Так чи так, Філ поступово викликав певну емоційну реакцію, відвідувач забував, що розмовляє із програмою. Це ще одна актуальна проблема для Сесіль Еванс (дуже в стилі Філіпа Діка) – наша здатність співчувати. Лише якщо у Діка люди втрачають співчуття, то в Сесіль Еванс люди навпаки співчувають зовсім невартісним речам: ми віримо фільмам і засмучуємося, коли ламаємо якийсь ґаджет.

Зрештою, особливо проникливі відвідувачі здогадувалися, що Філ – це ніяка не програма, а реальна людина, яка сидить в іншій кімнаті. Отаке. Немає ніякого штучного інтелекту, немає таких технологій, здатних перевершити природу, тому все доводиться робити «вручну».