Рік да Вінчі: 500 років після смерті генія

Для Леонардо да Вінчі наука й мистецтво були взаємопов'язаними. Взагалі для майстра існував зв'язок між усім. Да Вінчі був допитливим, хотів зрозуміти світ, його знання у сфері природничих наук знайшли відображення в його живописі. Ще дитиною Леонардо часто сидів під дверима будинку з книжкою, спостерігав за хмарами й нотував усе, що бачив. У дорослому віці да Вінчі таємно проводив розтин трупів, щоб досліджувати будову тіла: м'язи, суглоби й пропорції.

З провінції до яскравої Флоренції

Леонардо народився 15 квітня 1452 року в тосканському селищі Анкіано поблизу Вінчі. Його батьки, 25-річний нотаріус і 16-річна сільська дівчина, не були одруженими. Леонардо ріс зі своїм дідусем і любив малювати. Да Вінчі пощастило стати учнем видатного скульптора Андреа дель Вероккйо. Завдяки навчанню у відомого майстра да Вінчі почав отримувати замовлення від Медичі, родини купців і банкірів, котра своєю владою й статками контролювала Флоренцію впродовж кількох століть.

Революція в портретному живописі

Леонардо да Вінчі отримав доступ до вищих кіл і став учасником Гільдії Святого Луки, флорентійського мистецького об’єднання. Да Вінчі малював зображення Мадонни й портрети.

Деякі картини він десятиліттями зберігав у майстерні й допрацьовував знову й знову - найвідоміша картина "Мона Ліза", яку сьогодні можна побачити в паризькому Луврі, роками подорожувала з митцем.

Такі роботи, як "Мона Ліза", дають зрозуміти, що жінки подобалися да Вінчі, - проте лише на полотні. В приватному житті митця цікавили чоловіки. Автор порушував усталені правила також у своєму портретному живописі. Усупереч законам часу, за якими портрет потрібно було зображувати в профіль, жінки з картин да Вінчі дивляться просто на глядача. 

Письмо дзеркальним шрифтом

Було би несправедливо зводити творчість да Вінчі лише до його живопису. До того ж, майстер залишив і не так вже багато картин. Лише трохи більше десятка живописних робіт сьогодні впевнено приписують авторству Леонардо. Водночас існує багато досліджень да Вінчі з анатомії, ескізів, текстів, написаних дзеркальним шрифтом, і проектів, які не мають мистецької цінності, як наприклад, танк, літальні пристрої або водолазне спорядження. Да Вінчі малював конструкції мостів і спланував ціле місто. Попри це, більшість його ідей так і не були втіленими.

Флоренція, Мілан і Рим - столиці Ренесансу були місцями роботи да Вінчі. Там він знаходив своїх замовників - багаті сім'ї чи навіть Папу Римського. 1516 року французький король Франц І запросив да Вінчі до себе в палац, добре платив йому і давав свободу займатися власними проектами. До обов'язків митця також входила організація гучних свят. 2 травня 1519 року геній помер у замку Кло-Люсе (Château Clos Lucé) - за легендою, на руках французького короля.

Численні виставки в Європі цього року пропонують огляд життя й творчості Леонардо да Вінчі. Паризький Лувр презентує восени ретроспективу робіт митця. Британська королівська колекція з 1 лютого по 6 травня робить виставки в різних місцях: Белфасті, Бірмінгемі, Лідсі, Ліверпулі й Манчестері. Від 24 травня до 13 жовтня в лондонському Букінгемському палаці можна буде побачити 200 малюнків да Вінчі.

Автори: Крістіна Рейманн-Шнайдер, Ірина Бойко

Джерело: https://p.dw.com/p/3DN5n

Скільки коштує обід у німецьких школах?

Яким має бути ідеальний обід для дітей? Німецька спілка харчування (Deutsche Gesellschaft für Ernährung) радить наступне: збалансоване харчування. Конкретно: овочі, бажано сезонні й регіональні, м'ясо не більше, ніж двічі на тиждень. Також важливе різноманіття: меню в їдальнях німецьких шкіл не повинно повторюватися частіше, ніж раз на чотири тижні.

Зважаючи на те, що освіта в Німеччині - прерогатива окремих земель, говорити про спільні тенденції в шкільних питаннях було би неправильно: в кожній федеральній землі, навіть у кожній школі, можуть бути свої підходи. Але існує спільний тренд. Як зазначає Центр захисту прав споживачів, щоразу більше дітей обідають у школах. "Вже під час вибору навчального закладу варто звернути увагу на якість та організацію обідів", - рекомендують експерти Центру.

Скільки коштує шкільний обід

На харчування в школах виділяють субсидії, про що багато батьків навіть не здогадуються. Тих грошей, які батьки платять за обіди, недостатньо, аби повністю покрити витрати. Тому кошти частково виділяють з державного бюджету або їх компенсують засновники шкіл.

Розглянемо це на прикладі однієї гімназії: щомісяця батьки платять за дитину приблизно 55 євро. Цю суму вони перераховують школі впродовж усіх 12 місяців, виходить 660 євро на рік. Частково або повністю від цих виплат звільняють дітей із соціально слабких родин. Відповідною інформацією володіє лише керівництво школи: ні вчителі, ні однокласники не знають, хто отримує такі обіди.

Вартість харчування також залежить від того, в кого школа замовляє їжу (якщо в школі немає власної кухні). Батьківський комітет може запропонувати батькам різних постачальників на вибір.

Дітям також дозволяють приносити їжу із собою з дому, наприклад, бутерброд і фрукти. І багато хто з тих, хто не ходить до групи продовженого дня, так і робить. В німецьких школах, щоправда, лише в деяких, є бістро, кіоски, де школяр може перекусити. Зазвичай там більше солодкого, ніж здорової їжі. Від солодкого експерти зі здорового харчування все-таки рекомендують утриматися. Замість шоколадного батончика краще дати дитині з собою фрукти, овочі, бутерброд. Лише не треба загортати його в фольгу, про це німецьким дітям також кажуть з перших класів, навіть з дитячого садочка.

Молоко, фрукти й овочі - дітям

Щоб утамувати голод, наситити організм, що росте, важливими елементами, школярам у Німеччині радять робити перекус між сніданком і обідом: молоко, фрукти й овочі - обов’язкові компоненти. У 2017 році на початку навчального року в Євросоюзі було запроваджено програму, річне фінансування якої зросло до 250 мільйонів євро. З них 100 мільйонів євро витрачають на те, щоб видавати школярам безкоштовне молоко, 150 мільйонів євро - на фрукти й овочі.

У 2018-2019 роках німецькі школи отримають трохи більше, ніж 14 відсотків від загальної суми, - 35,5 мільйона євро. На сьогодні молоко в школах видають у 14 з 16 федеральних земель, фрукти й овочі – в 12. Програма покликана привернути увагу дітей до цих продуктів і підтримати розвиток здорових звичок.

Адже, на думку багатьох експертів, в меню шкільних їдалень досі замало овочів і риби, й забагато м’яса. Мета рекомендацій Німецької спілки харчування така: кожен п’ятий продукт - біопродукт. Аналітики Німецької спілки харчування наприкінці 2018 року оприлюднили перші результати свого дослідження. Зараз шкільний обід коштує 5,36 євро. Щоб відповідати стандартам здорового харчування, шкільний обід має коштувати лише на чотири центи дорожче - 5,40 євро (за середнього показника – 200 обідів).  

Ще один цікавий висновок експертів: з 300 порціями для школи вигідно мати власну кухню. Це не дорожче, ніж замовляти обіди в постачальників гарячих та охолоджених продуктів. Чим більше школярів обідають у школі, тим меншими є загальні витрати.

На витрати, звичайно, впливає й розмір порції. У середньому, на одного учня відведено 660 грамів. Але в реальності, якщо дитина попросить ще, їй ніхто не відмовить.

Автори: Марина Борисова, Ірина Бойко

Джерело: https://p.dw.com/p/3Dj3e

Чи добре бути білінгвом?

Чи легко сьогодні бути білінгвом, полілінгвом чи навіть поліглотом? Як відомо, у багатонаціональній Європі тепер важко знайти країну, де діти зростали би в суто монолінгвальному середовищі. І коли йдеться про бі- чи полілінгвів, ми вже давно не маємо на увазі виключно Швейцарію чи Бельгію. У пошуках компетентних відповідей на наші запитання, ми звернулися до німецьких і австрійських професорів, які спеціалізуються на вивченні феномену багатомовності в усіх його виявах і володіють інформацією про актуальні дослідження, що тривають в усьому світі.

Дві рідні мови - це круто!

Усі опитані нами вчені одностайні в одному: білінгвізм чи полілінгвізм від народження - це, звісно, шанс, а не перешкода. І справа не лише в тому, наскільки добре дитина знає ту чи іншу мову. Як каже професор Зальцбурзького університету Таня Ангеловска (Tanja Angelovska), "спілкуватися з дітьми-білінгвами своєю рідною мовою - це той безцінний подарунок, який можуть дати батьки. Не варто говорити німецькою мовою, якщо вона для вас нерідна, лише тому, що, на вашу думку, оцінки дитини в школі стануть від цього вищими. Позбавляючи дитину можливості спілкуватися з вами вашою рідною мовою, ви перешкоджаєте когнітивному розвиткові дитини. Жоден мовний курс потім не зможе компенсувати цей втрачений дар, який батькам не коштує ні копійки".

За словами професорки Саарського університету Клаудії Польцін-Гауманн (Claudia Polzin-Haumann), багато у житті дитини залежить від того, з ким і якою мірою вона спілкується певною мовою, а також від того, як сприймають цю багатомовність оточуючі: "Одна справа, коли батьки говорять тією самою мовою, а за межами батьківського дому всі люди говорять іншою мовою. Інша справа, коли кожен з батьків говорить своєю рідною мовою й лише одна з цих мов збігається з мовою спілкування за межами дому".

Буває й так, що мама говорить однією мовою, тато - другою, а всі навколо - третьою. "І тут дуже важливо забезпечити дитині психологічний комфорт у спілкуванні її рідними мовами, - впевнена професорка Польцін-Гауманн. - Згідно з опитуваннями, до білінгва, який говорить німецькою й англійською чи німецькою й французькою мовами, у німецькому суспільстві ставляться інакше, ніж до того, хто говорить німецькою й турецькою, наприклад. Проте навіть якщо брати до уваги всі аспекти, кілька рідних мов - це завжди перевага".

Що робити батькам білінгвів?

Вчені радять: аби не втратити перевагу дорогою з дому до дитячого садка чи школи, батькам не варто доводити ситуацію до абсурду й намагатися навчити рідної граматики дворічного малюка. Але слід забезпечити дитині можливість спілкування мовою з різними людьми, варто не лише говорити, але й читати мовою, дивитися мультфільми, - задіяти в цьому процесі якомога більше джерел інформації. 

За словами професорки Саарського університету, "дуже важливо запастися терпінням, адже у деяких ситуаціях дитина буде змішувати рідні мови і, можливо, реагувати на якісь речі повільніше, ніж від неї очікують. Це нормально! Головне - бути послідовними й говорити з дитиною лише однією мовою, бо дитині потрібна стабільність у спілкуванні з дорослою людиною".

Білінгвізм корисний для мозку

На сто відсотків ще не доведений факт того, що люди, котрі знають кілька мов, пізніше за інших хворіють на, наприклад, деменцію. Але тренування мозку, на думку вчених, схоже на тренування м’язів. Людина, яка все життя займається спортом задля зміцнення здоров’я, і у похилому віці буде фізично сильнішою за своїх неспортивних однолітків. Те саме з мозком: є сенс його тренувати, причому не після 70, а завжди. І у дітей, які говорять одразу двома й більше мовами, таке тренування "вписане" в життєвий розклад вже від самого народження. 

Читати книжки - ніколи не зарано

Як стверджує професор Альпійсько-адріатичного університету Клагенфурта Урсула Долешаль (Ursula Doleschal), "головна перевага білінгвів - це їхня сприйнятливість до знань. При цьому вивчити мову й знати її на тому самому рівні, як і та людина, для якої ця мова рідна, цілком можливо. З іншого боку, важливо визначитися, що ми взагалі розуміємо під "знанням" мови: здатність висловлюватися на прості теми чи вміння писати художні тексти стилістично правильно утвореними реченнями? Хай там як, якщо є можливість від народження спілкуватися двома чи більше мовами, варто неодмінно нею скористатися".

Професорка Таня Ангеловска впевнена, що у випадку з білінгвами ми завжди виходимо з їхніх переваг щодо інших дітей і що ствердження, буцімто одна з мов завжди "страждає", науково не обґрунтоване: "Професорка Йоркського університету Еллен Белосток вже 40 років займається вивченням переваг і недоліків білінгвізму. Вона та її колеги дійшли висновку, що за своїм словниковим запасом діти, які регулярно використовують більш як одну мову, лише трохи поступаються дітям, які знають тільки одну мову, а у здатності засвоювати нові знання навіть випереджають монолінгвів. Словниковий запас дитини-білінгва у кожній з мов, які вона знає, лише трохи менший, ніж словниковий запас монолігвальної дитини в одній мові".

"Білінгвам іноді треба більше часу на те, щоб "підібрати" слово, проте саме ці навантаження на мозок є причиною когнітивних переваг стосовно дітей, які говорять однією мовою, - зазначає Ангеловска. - Багато досліджень показали, що білінгви краще засвоюють нові знання, будь це чи-то іноземна мова, чи математика. Тому гідно хвали, якщо батьки будуть використовувати будь-яку можливість забезпечити дитині спілкування різними мовами".

Автор: Дар’я Брянцева

Переклад: Ірина Бойко

Джерело: https://p.dw.com/p/3Do5q

Як я почала розуміти французьку мову

Я сіла в поїзд до Кельна, навпроти мене сів чоловік. І запитав, чи я не говорю французькою. Не знаю, чому - на той момент я була навіть без свого берета. Я відповіла німецькою "Neee". Чоловік спробував спитати, чи їде поїзд до станції Кельн-Вест. І таки не зміг заспокоїтися: він спитав, чи я колись хоч трішки вчила французьку. Ніби щось відчував. Довелося зізнатися, що щось таке було зі мною в школі. Чоловік неабияк зрадів: "Тоді ти говориш французькою!". Його радісна усмішка була яскравішою за рожеві промені сонця, яке саме заходило за обрій. Він говорив мені щось французькою і - я розуміла (і також засвітилась від щастя). Він радісно вигукував: тю компранд! І намагався змусити мене говорити: парлє! парлє! Але я тікала в німецьку, яка для мене лилася, як річечка. Так само, як колись тікала від німецької в англійську. І як колись - від англійської в українську. Чоловік розповів мені, що працює на Deutsche Welle, володіє лише французькою й іспанською, живе 2 роки тут, бо його дружина викладає французьку в Кельнському університеті. Я розповіла, що проходжу практику, їду на концерт у Кельн, влітку виходжу заміж і, швидше за все, хочу йти на PhD (нам разом довелося з'ясувати, що PhD - це як докторантін). І ще я зізналася, що хочу знову вчити французьку, і навіть купила книжку для цього. І що, мабуть, наша зустріч - це знак, що треба йти на мовний курс (в нашому університеті це безкоштовно). Чоловік радісно констатував: Oui! і вийшов на своїй станції. Якщо я вже дала слово французу, доведеться йти на курс. Але яким чудовим є цей досвід, коли в поїзді зустрічаються українка й француз, говорять німецькою й французькою - і розуміють одне одного