«Чи мріють андроїди про електроовець?»: кіберпанк чи «Улісс»

Роман Філіпа Діка, як на мене, ще не можна назвати кіберпанковим. Тут немає мереж, і андроїди виступають радше засобом оприявлення безумства світу сього.

Взагалі, мене найбільше зацікавила лінія із тваринами і мерсеризмом. «Чи мріють андроїди про електроовець» - це роман про те, що світ повен ненависті або байдужості (і не знати, що гірше). У світі після ядерної війни має цінність лише емпатія і те, що може її викликати.

Цікаво, що релігії мерсеризму в книжці протиставлення релігія андроїдів – шоу Бастера Френдлі. Вочевидь, андроїди заздрять людям, які вміють співчувати, тому їхня ціль – знищити мерсеризм. Проте звістка про те, що Мерсер – підробка чомусь не змінює ситуацію.

Більш того, цікаво, що Бастер, по суті, є уособленням масової культури (адже він веде шоу по телевізору й радіо). По-перше, це добре корелює із «літаючою японкою» в «Blade Runner». По-друге, це дає підстави підозрювати Філіпа Діка в нелюбові до масової культури.

Також мене зацікавило те, що роман дивовижним чином накладається на матрицю «Уліса». Дія відбувається протягом одного дня (але, слава Богу, Дік описує її коротше, ніж Джойс). Герой проходить обряд ініціації. Але найбільше чіпляє те, що в кінці роману увага переходить на жінку Декарда, Айрен (з якої все й починалося). «Улісс» же закінчується потоком свідомості Моллі. Правда, у «Електровівцях» не жінка зраджує чоловіка, а навпаки, проте помітними є проблеми в родині. Може, якби в Ріка й Айрен були діти, їм би не довелося заводити вівцю й козу.

Але все це відсилає також до матриці першоджерела – «Одіссеї». Як наслідок, проблему можна звести до обряду ініціації, який пройшов кожен філолог-першокурсник на парах Бориса Борисовича Шалагінова.

Зрештою, особисто мені було б важко вижити в світі Філіпа Діка, проте мене б точно не списали. Бо, як сказала викладачка англійської на першому курсі, в мене дуже високий рівень емпатії.