Коли мені було 17 років, я дивилася дуже багато фільмів, особливо всілякий «арт-хаус».
Останній рік я рідко дивлюся кіно, переважно в кінотеатрі (це було аж 5 разів),
або дивлюся щось коротке типу «Сімпсонів»
(переглянула всі 28 сезонів за пару років) або «Південний парк». Ще іноді намагаюся не давати спуску своїй
німецькій і дивлюся щось типу детективів «Tatort». Словом, коли на якомусь сайті з вивчення німецької я
знайшла добірку фільмів для вивчення мови, мене чомусь привабив саме фільм «Рай: Любов». Судячи з опису, мало бути цікаво:
пляж, сонце, море, натяк на якусь документальність, «нестандартна» героїня і гостра
тема секс-туризму в Кенії, про який
я ніколи в житті не задумувалася.
Фільм «Рай: Любов» був знятий
австрійським режисером Ульріхом Зайдлем
(Ulrich Seidl) у
2012 р. Це перша частина трилогії, яку доповнили «Рай: Віра» і, звісно, «Рай: Надія».
Фільм показували на фестивалях у Каннах, Торонто, Меріленді та Новій Зеландії. Я
дивилася «Рай: Любов» мовою
оригіналу, але не скажу, що це ідеально підходить для вивчення німецької. Дещо я
не розуміла, але здебільшого мовою фільму є ламана німецько-англійська. Також є
версії фільму з англомовним і російськомовним дубляжем.
За сюжетом «Рай: Любов» біла
європейська жінка Тереза, котра
мешкає у Відні й працює з людьми з
вадами розвитку, залишає сестрі свою дочку, проблемного підлітка, і їде на
відпочинок до Кенії. Терезі десь 50 років, але через зайву
вагу вона виглядає навіть старше. Головна героїня оселяється в готелі, де на
балкони застрибують мавпи, ходить на заходи культурної програми з плаванням і
змаганнями хто далі жбурне свій шльопанець (мій друг дитинства теж колись так
робив) і вивчає найважливіші слова: «джамбо» – «привіт» і «хакуна матата» – «без проблем». Якщо ви народилися в 90-х,
як я, або й раніше, ваше колективне несвідоме просто не витримає без згадки про
Тімона і Пумбу.
До Терези на пляжі чіпляються
продавці сувенірів і всякого непотребу, а в місті – таксисти (хоча вони їздять
не на машинах, а на якихось мопедах). Схоже, всі таксисти, чи принаймні в Кенії та Україні, однакові. Однак Тереза
приїхала не лише за традиційним туризмом. Вона зустрічає молодого кенійця, з
яким «іде в номери», але коли настає момент «палких обіймів», жінка відмовляє,
аргументуючи це словами: «Ти не любиш
мене».
Поруч з Терезою часто з’являється
її подруга, котра довше відпочиває в готелі й має молодого коханця, в якого
щедро інвестує гроші. Одна моя подруга сказала б, що це на за правилами «женського достоїнства». Жінки у фільми говорять
про те, як це, – побувати з темношкірим чоловіком, про тіло і запах. Темношкірі
чоловіки – це образ Іншого, який є привабливим і небезпечним водночас. Зрештою, Тереза знаходить собі коханця Мунгу, який запевняє, що робить все з
любові, а не за гроші. Тереза переступає
межу дозволеного – вперше курить щось наркотичне, п’є місцевий самогон і спить
з темношкірим. Ну і це якось не за «кодексом 50-річних пані», принаймні в моєму
уявленні. Все ніби йде добре, але Мунга
починає просити гроші для своєї сестри (до речі, хороша історія із сестрою),
для школи, батька, аргументуючи це тим, що Кенія
бідна, а Тереза має гроші. Замкнене капіталістичне
коло базується на тому, що кожна сторона намагається використати іншу: отримати
високу любов за гроші або отримати гроші за фізичну любов.
Цікаво, що ґендерні ролі у фільмі якісь «неправильні»: чоловіки займаються
проституцією (це нормально сприймають навіть їхні дружини), а жінки купують
чоловіків. Насправді ці 50-річні жіночки невпевнені в собі, шукають тепла і «ведуться»
на слова палких кенійських мужчин. Вдома в них такої уваги немає. Тереза постійно лишає повідомлення на автовідповідачі
своєї доньки, яка їй навіть не хоче записати щось у відповідь. Ми не знаємо,
чому в Терези немає чоловіка. Судячи
з мовчання за спільним обідом, із сестрою в неї теж сумнівні стосунки. Тереза постійно переживає, що вона
застара і некрасива для своїх коханців. На сайті газети «Die Zeit» гарно написали про цю пишну тілесність головної
героїні: «Die Fülle des Körpers steht für die innere Leere» – «Тілесна повнота означає внутрішню спустошеність» (якось так я
це переклала). Як людина, яка за місяць подивилася 3 сезони «Зважених і щасливих» і сидить на дієті,
бо, вочевидь, любила на ніч поїсти печива після тяжкого дня, і яку часом
навідували думки «Їжа – це найбільше
задоволення, яке зараз у мене є», я з таким судженням погоджуюся. У випадку
з Терезою внутрішню порожнечу
заповнюють алкоголь, нікотин, легкі наркотики і, найголовніше, – сумнівний (і
від того сумний) секс.
Для мене є дві кульмінації у «Рай:
Любов». По-перше, коли Тереза у
свій день народження не отримує повідомлення від дочки, родини, засмучується, а
її подружки в Кенії викликають стриптизера,
якого відчайдушно не можуть довести до «бойової готовності» (в цьому проступає теж
якась груба чоловіча модель поведінки). По-друге, коли Тереза приводить чергового молодика, він починає цілувати її ноги,
а вона йому каже: «Поцілуй мене
посередині». Молодик «ламається», але таки не може пересилити себе. Що з
цього вийшло – дивіться самі.
Загалом, у «Рай: Любов» йдеться
про фальшиву любов і самообман, які йдуть пліч-о-пліч з емоційним спустошенням.
Я бажаю вам усім справжньої щирої любові, внутрішньої наповненості та
впевненості в собі. Не вірте у «вільні стосунки», не довіряйте людям, які
продають себе або купують інших, і пам’ятайте, що «жизнь
такая штука – может всякое случиться, но не измеряй любовь в условных единицах».
P.S. А ще у фільмі дуже приємна
кольорова гама і побудова кадрів.
