«Рай: Любов» («Paradies: Liebe»): любов, самотність, капіталізм і секс-туризм у Кенії

Коли мені було 17 років, я дивилася дуже багато фільмів, особливо всілякий «арт-хаус». Останній рік я рідко дивлюся кіно, переважно в кінотеатрі (це було аж 5 разів), або дивлюся щось коротке типу «Сімпсонів» (переглянула всі 28 сезонів за пару років) або «Південний парк». Ще іноді намагаюся не давати спуску своїй німецькій і дивлюся щось типу детективів «Tatort». Словом, коли на якомусь сайті з вивчення німецької я знайшла добірку фільмів для вивчення мови, мене чомусь привабив саме фільм «Рай: Любов». Судячи з опису, мало бути цікаво: пляж, сонце, море, натяк на якусь документальність, «нестандартна» героїня і гостра тема секс-туризму в Кенії, про який я ніколи в житті не задумувалася.

Фільм «Рай: Любов» був знятий австрійським режисером Ульріхом Зайдлем (Ulrich Seidl) у 2012 р. Це перша частина трилогії, яку доповнили «Рай: Віра» і, звісно, «Рай: Надія». Фільм показували на фестивалях у Каннах, Торонто, Меріленді та Новій Зеландії. Я дивилася «Рай: Любов» мовою оригіналу, але не скажу, що це ідеально підходить для вивчення німецької. Дещо я не розуміла, але здебільшого мовою фільму є ламана німецько-англійська. Також є версії фільму з англомовним і російськомовним дубляжем.

За сюжетом «Рай: Любов» біла європейська жінка Тереза, котра мешкає у Відні й працює з людьми з вадами розвитку, залишає сестрі свою дочку, проблемного підлітка, і їде на відпочинок до Кенії. Терезі десь 50 років, але через зайву вагу вона виглядає навіть старше. Головна героїня оселяється в готелі, де на балкони застрибують мавпи, ходить на заходи культурної програми з плаванням і змаганнями хто далі жбурне свій шльопанець (мій друг дитинства теж колись так робив) і вивчає найважливіші слова: «джамбо» – «привіт» і «хакуна матата» – «без проблем». Якщо ви народилися в 90-х, як я, або й раніше, ваше колективне несвідоме просто не витримає без згадки про Тімона і Пумбу.

До Терези на пляжі чіпляються продавці сувенірів і всякого непотребу, а в місті – таксисти (хоча вони їздять не на машинах, а на якихось мопедах). Схоже, всі таксисти, чи принаймні в Кенії та Україні, однакові. Однак Тереза приїхала не лише за традиційним туризмом. Вона зустрічає молодого кенійця, з яким «іде в номери», але коли настає момент «палких обіймів», жінка відмовляє, аргументуючи це словами: «Ти не любиш мене».

Поруч з Терезою часто з’являється її подруга, котра довше відпочиває в готелі й має молодого коханця, в якого щедро інвестує гроші. Одна моя подруга сказала б, що це на за правилами «женського достоїнства». Жінки у фільми говорять про те, як це, – побувати з темношкірим чоловіком, про тіло і запах. Темношкірі чоловіки – це образ Іншого, який є привабливим і небезпечним водночас. Зрештою, Тереза знаходить собі коханця Мунгу, який запевняє, що робить все з любові, а не за гроші. Тереза переступає межу дозволеного – вперше курить щось наркотичне, п’є місцевий самогон і спить з темношкірим. Ну і це якось не за «кодексом 50-річних пані», принаймні в моєму уявленні. Все ніби йде добре, але Мунга починає просити гроші для своєї сестри (до речі, хороша історія із сестрою), для школи, батька, аргументуючи це тим, що Кенія бідна, а Тереза має гроші. Замкнене капіталістичне коло базується на тому, що кожна сторона намагається використати іншу: отримати високу любов за гроші або отримати гроші за фізичну любов.

Цікаво, що ґендерні ролі у фільмі якісь «неправильні»: чоловіки займаються проституцією (це нормально сприймають навіть їхні дружини), а жінки купують чоловіків. Насправді ці 50-річні жіночки невпевнені в собі, шукають тепла і «ведуться» на слова палких кенійських мужчин. Вдома в них такої уваги немає. Тереза постійно лишає повідомлення на автовідповідачі своєї доньки, яка їй навіть не хоче записати щось у відповідь. Ми не знаємо, чому в Терези немає чоловіка. Судячи з мовчання за спільним обідом, із сестрою в неї теж сумнівні стосунки. Тереза постійно переживає, що вона застара і некрасива для своїх коханців. На сайті газети «Die Zeit» гарно написали про цю пишну тілесність головної героїні: «Die Fülle des Körpers steht für die innere Leere» – «Тілесна повнота означає внутрішню спустошеність» (якось так я це переклала). Як людина, яка за місяць подивилася 3 сезони «Зважених і щасливих» і сидить на дієті, бо, вочевидь, любила на ніч поїсти печива після тяжкого дня, і яку часом навідували думки «Їжа – це найбільше задоволення, яке зараз у мене є», я з таким судженням погоджуюся. У випадку з Терезою внутрішню порожнечу заповнюють алкоголь, нікотин, легкі наркотики і, найголовніше, – сумнівний (і від того сумний) секс.

Для мене є дві кульмінації у «Рай: Любов». По-перше, коли Тереза у свій день народження не отримує повідомлення від дочки, родини, засмучується, а її подружки в Кенії викликають стриптизера, якого відчайдушно не можуть довести до «бойової готовності» (в цьому проступає теж якась груба чоловіча модель поведінки). По-друге, коли Тереза приводить чергового молодика, він починає цілувати її ноги, а вона йому каже: «Поцілуй мене посередині». Молодик «ламається», але таки не може пересилити себе. Що з цього вийшло – дивіться самі.

Загалом, у «Рай: Любов» йдеться про фальшиву любов і самообман, які йдуть пліч-о-пліч з емоційним спустошенням. Я бажаю вам усім справжньої щирої любові, внутрішньої наповненості та впевненості в собі. Не вірте у «вільні стосунки», не довіряйте людям, які продають себе або купують інших, і пам’ятайте, що «жизнь такая штука – может всякое случиться, но не измеряй любовь в условных единицах».

P.S. А ще у фільмі дуже приємна кольорова гама і побудова кадрів.