Життя і смерть – чи є тема більш універсальна й більш поетична? Віками люди
намагаються пролити світло на те, чого точно не в змозі осягнути. І в цьому «contra spem spero»
справді розкривається часткова правда про людську природу – життя як диво,
всупереч тому, що всі люди – смертні. Більш захопливим може бути лише
переформулювання цієї теми, тобто, у вужчому й ще більш поетичному розумінні,
любов і смерть, Ерос і Танатос. Те, що рухає людськими істотами, непідвладне
контролю, більше за людину. Можливо, в цьому розкривається одвічна туга за
універсальним порядком, за великим Іншим, якому ім’я виявляється Любов. Але
іноді й справді розуміння того, що не все залежить від тебе, приносить відчуття
умиротворення.
Постать Зиґмунда Фройда залишається цікавою й актуальною впродовж століття.
Його ідеї більше критикують, йому іноді важко довіряти, але саме йому
завдячують значним поштовхом у вивченні несвідомого й осягненні таємних глибин
людської природи. В цьому є щось від поезії – «очуднення» повсякденної
дійсності, туга за недосяжним «абсолютом». І незважаючи на те, що концепції
Фройда ґрунтуються на «приземленому» біологізмі, є в них щось легке,
недомовлене й прекрасне.
Як переплітаються в людській природі потяг до життя й потяг до смерті, так
домішуються туди й інші потяги, пристрасті й протиріччя. Цікаво, що всі знають
З. Фройда як автора біологічно детермінованих концепцій, а також як автора
чудових листів до своєї нареченої. Іноді важко повірити, що це писала одна й та
сама людина. Але саме в цьому розкривається суть не лише З. Фройда, так
трапляється часто. Це нагадує історії, скажімо, про Леніна, котрий був
революціонером і любив котів та дітей.
В 70-х роках ХХ ст. Ж. Дельоз і Ф.
Ґватарі критикували З. Фройда за його «зацикленість» на індивідові, точковість,
обмеженість і запропонували замінити психоаналіз «шизоаналізом». Справді,
людина навіть не амбівалентна, у ній діють багато різноспрямованих сил. Людина
не існує сама по собі або в обмеженому просторі родинного маєтку, її оточує
суспільство так само дивних і цікавих індивідів. Але навіть в одиничності
відкривається певна правда про ціле.
Тож у своїй роботі «По той бік принципу задоволення» З. Фройд писав про те,
що в людині дивним чином поєднуються два потяги: до життя й до смерті. Взагалі,
життя доволі важко зрозуміти, адже матерія виникає з неорганічного стану спокою
й прямує до свого завершення, віднайдення стану спокою: «ціллю будь-якого життя
є смерть, і навпаки, неживе було раніше за живе»[2]. Тоді незрозуміло, для чого
потрібне життя з його перипетіями. Потяг до смерті тісно пов'язаний із
принципом задоволення. Тоді виходить, що для людини нормально хотіти лягти і
вмерти? Але це бажання врівноважує інстинкт самозбереження, або, кажучи
простіше, страх смерті. Потяг до життя, здається, потребує від людини
активності й діє всупереч тотальному розпаду, цілковитому спокою, «ніщоті».
Напротивагу «принципу задоволення» Фройд виводить «принцип реальності», який
передбачає відмову від задоволення, адаптацію до «труднощів зовнішнього світу»,
хоча й ця відмова – тимчасова, адже психіка «тимчасово переживає незадоволення
на довгому звивистому шляху до задоволення» [2].
Цікаво, що й любов для З. Фройда є амбівалентною: «сама любов до об’єкта
вказує нам на таку саму полярність між любов’ю (ніжністю) і ненавистю
(агресивністю)» [2]. Тобто між коханням і ненавистю й справді межа тонка, і
навіть бажання любити й оберігати шкодить об’єкту нашої любові. Мабуть, це теж пов’язано
із зацикленістю Фройда на індивідуалізмові. Любов передбачає порушення
індивідуальних кордонів, вміння йти на поступки, пристосовуватися, а також
небезпеку відкритися в своїй слабкості й зазнати поразки. З такої точки зору,
любов і справді викликає занепокоєння й навіть, можливо, страх. Для З. Фройда,
затятого прихильника біологізму, любов передбачає скоєння насильства над іншим,
«бо цього потребує виконання статевого акту» [2].
Серед наукових розмислів З. Фройда про таємниці життя на прикладі протистів
можна натрапити на цікаву ілюстрацію, яку сам учений подає доволі
«сором’язливо». Але ця історія дуже спокуслива навіть для самого Фройда: «вона
така фантастична й радше є міфом, ніж науковим обґрунтуванням, і я б не
наважився навести її як приклад, якби вона не задовольняла тієї умови,
використати яку ми намагаємося» [2]. Йдеться про «статеве» питання або питання
розподілу статей і міф про Андрогіна, який Фройд знаходить у «Пірі» Платона. Ці
міркування вражають своєю поетичністю: «Тоді Зевс розділив людину на дві
частини, як розрізають груші навпіл, щоб вони краще зварилися… Коли, таким
чином, усе суще поділилося навпіл, у кожної людини з’явився потяг до своєї
другої половини, і обидві половини знову обплели руками одна одну, з’єднали
свої тіла й захотіли знову зростися» [2]. Серед усіх цих наукових розмислів
раптово випливає гіпотеза, що насправді існувала певна первинна цілісність, і
людина носить у собі тугу за цією цілісністю. Але З. Фройд зупиняє думку читача
словами: «Я думаю, на цьому місці варто обірвати міркування» [2].
Інколи здається, що З. Фройд заплутує читача праці «По той бік принципу
задоволення», снуючи й обриваючи свої думки. Вчений не дає відповіді на
запитання, чим є життя і смерть, чим є любов, чи існує надія на певний
«універсальний порядок». Більш того, він сам це визнає й полишає читача в
задумі, завершуючи свою наукову працю цитатою з поезії: «До чого не можна
долетіти, треба дістатися накульгуючи» [2].
Роки минають, а й досі ніхто з учених не розгадав усіх таємниць життя й
смерті. Проте ми, смертні, маємо можливість подумати над цими питаннями. Що
змушує нас вставати щоранку й триматися, попри всі жахи цього світу? Що рухає
нами й що спиняє нас? Чому нам завжди хочеться знати більше? Наприкінці можна
зацитувати відомого українського поета Юрія Іздрика: «Не бути легше, ніж бути. / Не знати краще, ніж знати. / Ніщо неможливо
забути, / ніде неможливо сховатись. / Всі ці слова – зайві, / увесь цей крик до
нічого, / і згасло давно сяйво / надії до доброго Бога. / Тільки дивується
сліпо / відрубана голова, / як вперто вертається літо, / як стійко росте трава»
[1].
ДЖЕРЕЛА
1. Іздрик Ю. Риму Рим [Електронний ресурс] / Іздрик // Мертвий щоденник. – Режим доступу :
http://izdryk-y.livejournal.com/182512.html. – Назва з екрана.
2. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия [Электронный
ресурс] / Фрейд З. // сайт:
«Библиотека Гумер». – Режим доступа :
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/freyd/po_stor.php. – Нзвание с
экрана.
Немає коментарів:
Дописати коментар