Стережіться квітів - екотероризм наступає!

Декілька днів тому я вичитала в «Останніх днях панку в «Гельсінкі»» Ярослава Рудіша таке цікаве слово – екотероризм. От до чого дійшла мода на «еко»: «екоматусі», «екомалюки» , «екохарчі», «екофутболки», «екомашини» і от тепер навіть «екоборотьба».

В романі донька головного героя висловлює свій протест проти «гарних людей» шляхом висаджування квітів під адміністративними будівлями. Звичайно, квітами все не закінчується – її поранено під час спроби пошкодити трубопровід і їй світить в’язниця. Але повертаючись до «квіточок», є над чим подумати. Адже це так гарно і так дивно.

Екотероризм – це такий собі рух за права природи, що виявляється в терористичних (яким би абсурдним тут не здавалося це слово) діях проти безсовісних бюрократів, що паплюжать природу. Не одного активіста ув’язнили за шантажування наукових і фармацевтичних компаній, викрадення піддослідних тварин, розрізання риболовних сітей і навіть замахи на життя людей, одягнених у хутро (стережись, Венеро!). Ці терористи становлять серйозну загрозу, наприклад, Сполученим Штатам Америки, тому на них полює ФБР.   

Звичайно, в типовому українському індустріальному місті (наприклад, Запоріжжі) природа (наприклад, Хортиця) нормально уживається з викидами (наприклад, із «Запоріжсталі»), а клумби під адмінбудівлями (наприклад, облрадою) з’являються не від рук терористів. Хоча, хто знає, може, вже й у нас є якісь екотерористи-підпільники (звідки беруться квіти посеред проспекту?).

Єдине, що спадає на думку, це прекрасні кадри квітів, встромлених у щити «Беркута» за часів Помаранчевої революції. Чи можна вважати це витоками екотероризму в Україні? Адже це шкодить силовим діям.

Наступна ланка асоціацій – Колен із «Шумовиння днів» Віана. Він пішов вирощувати рушниці, щоб заробити на лікування коханої Хлої, але був звільнений через те, що на дулах його рушниць розквітали квіти (а це дефект). Чи можна назвати Бориса Віана екотерористом?

Зрештою, сама ідея «флористичного» протистояння виглядає як щось нове, оригінальне, свіже і зелене. «Це панк!» - як казали герої Рудіша.

До речі, щодо панку. 15-го липня виходить альбом панк-гурту «Rise Against» «The Black Market». І нещодавно (після відкриття в Рудіша) я натрапила на сингл «The Eco-Terrorist In Me» з майбутнього альбому. Власне, тому я і вирішила, що це майже знак (бо знак – це коли натрапляєш на одне слово тричі). Сам сингл мені сподобався – і панковим ритмом, і приємним вокалом, і акуратними підголосками, і розвитком дії, і взагалі.

Тому я чекаю на альбом. А екотерористи не сплять.

То, може, варто спробувати розмалювати Кремль петриківським розписом, засипати дім Путіна мільйоном червоних троянд, дати нашим солдатам у руки лілії, а ополченцям у рушниці засунути гвоздики? І тоді подивимося, що переможе в цій війні: «марнота марнот і ловлення вітру» «людських створінь» чи «первозданна» сила природи з її  всепоглинаючою красою.