Еклезіаст або
Когелет значно відрізняється від інших біблійних книг. Дехто називає її
«найважчою для адекватного розуміння книгою Старого Заповіту». Крім того, проти
її канонізації виступала більшість мудреців Ямнінської академії. Проте
Еклезіаст таки було включено до складу Танаху.
Головна
особливість цієї книги полягає у її яскраво вираженому філософському характері.
Цікавим є те, що майже кожен розділ Біблії містить у собі певні повчання,
настанови, які мають виключно імперативний характер. Автор Еклезіаста
розмірковує над сенсом людського буття, проте не пропонує однозначних
відповідей. Його роздуми не є категоричними, їм властиво змінюватись і
суперечити одне одному.
Така
своєрідність обумовлює проблеми перекладу книги. Євграф Дулуман зазначає, що
люди, котрі знають декілька мов і можуть прочитати Еклезіаст в різних варіантах
перекладу, неодмінно відчують, ніби читають різні за змістом тексти.
Ще однією
особливістю цієї книги є персоналізм, нехарактерний для літератури Старого
Заповіту. Справді, в Еклезіасті життя не описується в ключі «богодухновенних»
дій, а скоріше розглядається з авторської точки зору.
Автор, якого
називають Проповідником, поставив собі за мету побачити життя у його повноті і
з’ясувати, у чому ж полягає сенс людського існування: «І поклав я на серце
своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця
тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею (Екклезіяст 1:13)».
Проте усі роздуми Проповідника ведуть до єдиного твердження, що усе на світі –
«марнота й ловлення вітру».
На думку
священника Антонія Лакирєва, Проповідник жив приблизно у ІІІ-ІV ст. до н.е.,
час погіршення духовної атмосфери Ізраїлю, коли забували писання пророків і
цінність єдиного Бога. Стосунки людей з
Богом обмежувалися своєчасним принесенням жертв і не поширювалися ні на що
інше. Бог Авраама, Ісаака та Якова в очах іудеїв став нагадувати язичницьких
богів сусідніх народів.
Головною
цінністю для людей ставали гроші, які сприймалися як дарунок Бога за
праведність. Проповідник розповідає про те, що йому довелося бути багатим і
жити розкішно, проте він не знайшов у цьому сенсу людського існування: «І
всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого
від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була
частка моя від усякого труду свого! Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що
їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе
це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного! (Екклезіяст
2:10,11)».
Цікавим є
цілком неоднорідне ставлення Проповідника до мудрості. З одного боку, «хто ж
пізнання побільшує, той побільшує й біль (Екклезіяст 1:18)». Але з іншого, «є
перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою (Екклезіяст
2:13)».
Але і мудрість
є марнотою, адже смерть зрівнює всіх – багатих і бідних, праведників і
грішників, справедливих і несправедливих: «у мудрого очі його в голові його, а
безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться! (Екклезіяст
2:14)».
Автор
поступово приходить до думки, що всім керує Бог, що для всього є час,
встановлений Богом, і люди безсилі щось змінити. У всього є своє призначення,
своя кінцева мета, яку намагається віднайти Проповідник. Проте усе приречене
закінчитись однаково: «Все до місця одного йде: все постало із пороху, і
вернеться все знов до пороху…(Екклезіяст 3:20)».
Тому варто
задовольнятися своїм короткочасним перебуванням у світі живих і змиритися з
думкою про те, що людині не дано пізнати вищу мету, яку вклав у її існування
Бог: «Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила
добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих
днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її! (Екклезіяст 5:17)»
У текстах
Проповідника також є характерні настанови, які допоможуть прожити правильно,
незважаючи на усю марноту життя: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе
мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? Не будь несправедливим занадто, і немудрим
не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм? (Екклезіяст 7:16,17)».
Нарешті,
Проповідник називає життя марнотою, але і цю марноту треба прийняти з вдячністю
і прожити праведно та щасливо: «Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем
веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки! Нехай кожного часу
одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи! Заживай життя з
жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем
на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під
сонцем ним трудишся ти! (Екклезіяст 9:7-9)».
Звичайно,
варіантів потрактування Еклезіаста може бути багато, адже дуже важко відчути
усі нюанси світогляду людини ІІІ-ІV ст. до н. е. Проте ця книга завжди
привертала увагу мирян, і навіть у наш час Еклезіаст можна назвати актуальним.
Адже багато століть потому люди і далі живуть примарними ідеалами багатства та
розкоші, забувають традиції свого народу та світової культурної спадщини.
Завжди трапляється хтось, хто забуває ім’я Бога свого, хто чинить несправедливо. Але усе це
залишається марнотою.
І як би люди
не старались вплинути на хід історії, для них усе закінчиться однаково. Але це
не привід засмучуватись. Бог дає людині визначений час перебування у світі
живих, він дарує їй мудрість, але не вище знання про суть життя, і тим самим не
переобтяжує людське існування. Тому залишається лише прийняти свою долю з
радістю та вдячністю, пам’ятаючи, що лише Бог не є марнотою: «І світло солодке,
і добре очам сонце бачити, і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх
вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде,
марнота! (Екклезіяст 11:7,8)».
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1.
Біблія
[Елктронний ресурс] : сайт «Библия Онлайн» / Пер. І. Огієнка. – Режим доступу :
http://bibleonline.ru/bible/ukr/. – Назва з екрана
2.
Дулуман
Є. Еклесіаст як філософський твір і книга Святого Письма [Електронний ресурс] /
Євграф Дулуман. – Режим доступу : http://duluman.uath.org/Kogelet00.htm. - Назва з екрана.
3.
Лакирев А. Впоисках смысла (Книга
Экклезиаста) [Електронний
ресурс] : сайт «Библия центр» / Свящ. Антоний Лакирев.
– Режим доступу : http://www.bible-center.ru/ru/book/ekklez/001. Назва з екрана.
